Кіберзлочинність та електронні докази: суддя ВС розповіла про оцінку електронних доказів у кримінальному провадженні

Правила оцінки електронних доказів на предмет їх допустимості містяться в постановах об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18).

Про це зазначила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Наталія Марчук під час презентації курсу «Кіберзлочинність і електронні докази» у межах проєкту Ради Європи «HELP (Освіта в галузі прав людини для юристів) для України, в тому числі під час війни».

Спікерка нагадала, що електронні докази належать до категорії документів, а матеріальні носії, на яких вони розміщені, визнаються речовими доказами. Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документ – це спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 ст. 99 КПК України, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані).

Оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (ч. 3 ст. 99 КПК України). При цьому дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп’ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп’ютерних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (ч. 4 ст. 99 КПК України).

Як зазначено в постанові ОП ККС ВС від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст. 7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той самий електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Питання щодо ідентифікації електронного документа як оригіналу можуть бути вирішені уповноваженою особою, яка його створила (за допомогою спеціальних програм порахувати контрольну суму файлу або каталогу з файлами CRC-сума, hash-сума), або за наявності відповідних підстав шляхом проведення спеціальних досліджень.

Наталія Марчук звернула увагу на те, що до електронних доказів належать: файли, які містять текстові документи, графічні зображення, зафіксовані на носії інформації; файли, які містять фото- та відеозображення, аудіозаписи, записані безпосередньо на мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; файли, які є додатками до протоколів слідчих дій і містять відомості про хід їх проведення, записані на знімні носії інформації; вебсайти в мережі «Інтернет»; дані систем обміну миттєвими повідомленнями (месенджери), зокрема мобільні додатки, вебсервіси, системи, інтегровані в соціальні мережі (скайп, вайбер, телеграм, фейсбук, обмін повідомленнями); відеозаписи з камер спостереження; скріншот (відображення електронного документа незалежно від електронної чи паперової форми).

Доповідачка окреслила й інші питання, що стосуються оцінки електронних доказів у кримінальному провадженні.

Довідково. Курс HELP «Кіберзлочинність і електронні докази» охоплює не лише питання про боротьбу та запобігання з кіберзлочинністю, а й питання електронних доказів у кримінальному провадженні. Цей курс насамперед створено для фахівців у галузі права (суддів, прокурорів, юристів, працівників апарату суду), працівників правоохоронних органів, державних органів і неурядових організацій.

Курс покликаний поглибити знання фахівців-практиків ефективно застосовувати стандарти, розроблені в межах Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність, у своїй повсякденній роботі.

Курс складається із семи модулів:

1. Вступ до комп’ютерів, мереж і кіберзлочинність.
2. Будапештська конвенція: загальний огляд.
3. Кіберзлочинність та пов’язані з цим правопорушення.
4. Електронні докази та процесуальне право.
5. Будапештська конвенція: Положення про міжнародне співробітництво.
6. Права людини у кіберпросторі.
7. Другий додатковий протокол до Будапештської конвенції.

Курс надасть інструменти щодо виявлення та розслідування кіберзлочинів, а також збирання, фіксації та оцінки електронних доказів з погляду належності, достовірності й допустимості. Його мета полягає і в тому, щоб забезпечити ефективне розслідування кримінальних проваджень та притягнення винних осіб до відповідальності.

Запуск курсу «Кіберзлочинність і електронні докази» відбувся в межах проєкту Ради Європи «HELP (Освіта в галузі прав людини для юристів) для України, в тому числі під час війни» у співпраці з Національною школою суддів України та Тренінговим центром прокурорів України.

Верховний Суд