Розвиток української судової практики в ІР-спорах проаналізувала суддя Верховного Суду Ірина Колос

Спори, пов’язані із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, становлять приблизно 1 % від загальної кількості справ, розглянутих господарськими судами. Упродовж 2022 року на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло 75 процесуальних звернень, які стосуються ІР-спорів (це на 63,4 % менше, ніж у 2021 році), апеляційні господарські суди розглянули 118 апеляційних скарг у цих спорах (на 63 % менше, ніж у 2021 році).

Такі цифри навела суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством КГС ВС Ірина Колос, аналізуючи розвиток української судової практики в ІР-спорах.

За словами спікерки, з 2018 року динаміка показників розгляду ІР-спорів поступово збільшувалася і до 2021 року зросла на 16,5 %. «Це свідчило про активне використання об’єктів інтелектуальної власності в господарській діяльності. Водночас повномасштабна агресія росії негативно вплинула й на ІР-галузь: з 2022-го і до 2023 року кількість розглянутих спорів зменшилася на 34 %, а кількість відкритих проваджень – на 70 %», – навела статистику Ірина Колос. Вона висловила сподівання, що після завершення війни та перемоги України кількість звернень до судів зросте, адже це символізуватиме стабілізацію економічної ситуації та відродження ділової активності бізнесу.

За її словами, більшість ІР-спорів були розглянуті саме в господарській юрисдикції – у п’ять разів у 2021 році та у три рази у 2022 році більше, якщо порівняти із цивільною юрисдикцією. Це свідчить про комерціалізацію об’єктів інтелектуальної власності та активність використання їх саме в господарській діяльності.

Суддя ВС вказала на те, що майже чверть матеріалів, які надходили на розгляд місцевих господарських судів, було подано без додержання вимог для відкриття провадження. Вона пов’язує це зі складністю інтелектуальної власності як об’єкта правового регулювання.

Якщо розділити за категоріями об’єктів, то найбільше спорів виникає у сегменті авторських та суміжних прав. І це можна пояснити активною діяльністю організацій колективного управління, водночас недосконалістю законодавства в цій сфері, великою кількістю правопорушень, зокрема через низьку поінформованість населення щодо порядку використання об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі тих, які належать до сфери управління ОКУ.

Аналізуючи судову практику, Ірина Колос звернула увагу правників і правовласників на важливість правильного формулювання предмета ліцензійного договору з урахуванням складної структури об’єктів інтелектуальної власності, наявності похідних об’єктів тощо та необхідності ретельного аудиту використання об’єкта попереднім правовласником при набутті прав від нього. Як приклад спікерка навела постанову КГС ВС від 15 серпня 2019 року у справі № 910/14843/18. У ній ідеться про те, що відповідно до ч. 2 ст. 1113 ЦК України укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Дія цієї частини статті поширюється на договори, укладені  з дотриманням норм чинного законодавства, та не може поширюватися на договори, укладені хоч і раніше, проте за відсутності, зокрема, цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин (тобто з порушенням ст. 215 ЦК України).

У постанові КГС ВС від 28 січня 2020 року у справі № 910/10951/17 зазначено, що відтворення твору, запис (звукозапис, відеозапис) і публічне сповіщення (доведення до загального відома) є окремими самостійними способами використання твору. Ця позиція буде цікава також у контексті останніх змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Окремо Ірина Колос зупинилася на постанові КГС ВС від 18 січня 2022 року у справі № 910/919/20, яка стосується використання державної символіки України в ТМ. Встановивши, що спірне позначення не містить відтворення геральдичних характеристик малого Державного Герба України, суд задовольнив позов про визнання незаконним рішення відповідача про відмову в реєстрації знака. Суд дійшов висновку про те, що неприйняття КМУ тимчасового порядку використання малого Державного Герба України, нестворення відповідного компетентного органу з покладенням на нього відповідних функцій унеможливлює виникнення в заявника обов’язку дотримуватися правових положень в отриманні згоди у такого компетентного органу на використання позначень, які зображують або імітують державні герби і в силу вимог Основного Закону не можуть вважатись елементами порядку використання малого Державного Герба України у знаках для товарів і послуг, не має правового значення для вирішення такого спору.

Право на оскарження позивачем спірного рішення Національного органу інтелектуальної власності у судовому порядку не може ставитися в залежність від того, чи скористався позивач своїм правом на подання заперечень проти заявки відповідача станом на момент її розгляду НОІВ. Про це йдеться у постанові КГС ВС від 9 лютого 2023 року у справі № 910/5028/21.

Насамкінець Ірина Колос зауважила, що на розгляді КГС перебуває справа № 910/9215/21, рішення в якій може бути цікавим широкій аудиторії власників ТМ та патентів, адже спір у цій справі стосується, зокрема, питання наявності або відсутності підстав для застосування положень Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», та запропонувала стежити за судовими рішеннями у цій справі.

Із презентацією Ірини Колос можна ознайомитися за посиланням – https://cutt.ly/47goo5Q.

IХ Міжнародний форум з інтелектуальної власності, організований газетою «Юридична практика», відбувся 5 квітня 2023 року.

Верховний Суд